Збережемо природу для майбутніх поколінь

Осінь – прекрасна пора року для подорожей рідним краєм, завдяки його географічного  положення. Українські Карпати є одні із ключових рекреаційних та оздоровчих регіонів нашої країни. Буковина – край казкової  і дивовижної  природи, самобутніх ремесел, багатої  історичної  та культурної спадщини, місце , де не втрачено зв’язок  природи й людини, який передається від покоління до покоління.

Так учні 6-Б класу Новоселицької гімназії , побувавши вже раз в Карпатах, 27 жовтня 2018 року вирішили знову відправитися в одноденну мандрівку і піднятися на гору Стіжок. Цього разу вибрали для себе маршрут  ще цікавіший та пізнавальний  – с.Мигове – с.м.т.Берегомет. Подорож розпочалася зі знайомства з мальовничим селом Мигове́ , яке розташоване в  Вижницькому районі, Чернівецької області. Назва села походить від назви річки Мигівка .правої притоки річки Сірету, по обох боках якої воно розташоване. Спочатку Мигове було частиною села Луківці, від якого воно відокремилося в 1776 році. Відомим воно стало не завдяки гірськолижному курорту, а завдяки таким людям як : Кириляка   Степана  Васильовича  — українського журналіста, літератора. Лауреат літературно-мистецької премії ім. Георгія Гараса та літературної премії ім. Дмитра Загули ; Козубовського Дмитра  — історика, дослідник історії Вижницького училища прикладного мистецтва, відмінника  народної освіти України (1998р.), лауреат премії ім. Георгія Гараса (1998р). Автор книжки «Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка» (1997р.); Маковійчука  Василя  — художника. Шутака  Миколи Васильовича  — прозаїка, драматурга. З 1992 р. — голова Буковинського осередку Спілки майстрів народного мистецтва України. Токаря  Василя  Павловича  — молодшого сержанта , який був командиром відділення розвід роти. Загинув в Афганістані 3 березня 1984 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у с. Мигове. Його іменем названо вулицю у селі, на будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку. І це все нам розповів привітний екскурсовод -Микола , ведучи далі нас екологічною стежкою на одну із гірських вершин  – гору Стіжок. Ця гора дає про себе знати звідкіля б ти на неї не дивився , а все одно побачите  перед собою копицю сіна-таку форму має вона. Йдучи нелегким маршрутом до її вершини, ми мали змогу побачити своїми  очима, як діяльність людини може негативно впливати на оточуюче середовище, в нашому випадку на ліс, який росте на схилах українських Карпат. Було боляче дивитися на засохлі ділянки лісу, повалені дерева, занедбані хащі. І мимоволі починаєш задумуватися, а що ж залишиться після нас…

На  вершині гори Стіжок  у скелі з піщанику є кілька неглибоких печер. У народі їх називають Довбушевими. Не виключено, що тут знаходив притулок ватаг опришків зі своїми побратимами. Свідчення підтверджують, що опришки часто переховувались від переслідувань цісарських військ в околицях Берегомета, під горою Стіжок, у так званій гірській коморі. За легендою, тут заховав вилучені в багатіїв скарби Олекса Довбуш. За горою Стіжок розкинулась широка Берегометська долина. Піднявшись на вершину гори  ми побачили  красу буковинського краю. І на горі нас чекав несподіваний сюрприз;  ми мали змогу побачити, почути, а найголовніше ,- зіграти на трембіті. Це для нас було неочікувано  приємно. Спочатку  екскурсовод Микола зіграв нам на  трембіті, потім мали змогу ми. Правда, хочемо сказати, не так це легко! Далі  наш  маршрут  повів нас до  еколого- просвітницького центру в с.м.т.Берегомет.  Берегомет простягнувся вздовж річки Сірет біля підніжжя Буковинських Карпат,  де знаходиться Вижницький національний природний парк. Чисте гірське повітря, цілющі джерела, старовікові ліси та мальовничі краєвиди – це все чекало  на нас. І тут перед нами гостинно відкрила двері еколого-естетична експозиція «Чотири пори року», де  ми мали змогу побачити всі пори року за короткий проміжок часу, динамічну зміну погоди та явищ , порівняти  незайману природу, і  ту, що зазнала негативного впливу, послухали легенду про саламандру плямисту та побували в печері  де вона  мешкає, а головне підготуватися до справжнього спілкування з оточуючим світом. Ми усвідомили, що сучасне  ставлення людини до навколишнього природнього середовища може привести до непоправимих наслідків для нас та нашого майбутнього покоління. Також  в живому куточку експозиції  ми мали змогу побачити Аксолотля- мексиканську саламандру. Вона білої окраси, легко пристосована   до умов оточуючого середовища. І ще має дивовижні здібності до відновлення всіх органів. В приофісному  куточку також мешкають кабани, фазан звичайний, зайці, олені та косулі. Нам так було все цікаво, що навіть не хотілося їхати додому. І ми вдячні працівникам еко- центру, особливо Зої Володимирівні Павлюк- Пятуніній, провідному фахівцю з екологічної освіти, що допомогла нам провести навчально -практичне заняття в рамках нашого загальношкільного проекту «Крок до зірок»  з екологічного виховання «Світ  природи навколо нас».

Загалом екскурсія дуже нам сподобалася і ми зрозуміли, що наскільки багато залежить від нас самих у збереженні  краси нашої природи для майбутніх поколінь.

Учні  та класний керівник

6-Б класу Новоселицької гімназії

Дідух-Бойчук Тетяна Георгіївна

271020183607.jpg 271020183599.jpg 271020183558.jpg 271020183555.jpg 271020183537.jpg 271020183529.jpg 271020183528.jpg 271020183526.jpg 271020183524.jpg 271020183512.jpg 271020183507 (1).jpg