Театр – мистецтво відображати життя

IMG_20181101_070905.jpg

Щороку восени (кінець жовтня) на базі Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської відбувається яскраве свято, на яке чекають тисячі чернівчан – театральний фестиваль комедії “Золоті оплески Буковини”. На час фестивалю (від 7 до 11 днів зазвичай триває фестиваль) до Чернівців приїздять театральні колективи з усієї України, а також з країн близького зарубіжжя. Чернівчани та гості міста мають змогу побачити кращі комедії театрів з Києва, Львова, Івано-Франківська, Тернополя та багатьох інших міст України.

Для нас, учнів 11 класу, цей фестиваль став традицією – культурного проведення часу. Так. 31 жовтня, ми переглянули історичний роман у віршах видатної Ліни Костенко про легендарну українську поетесу Марусю Чурай вперше поставлений Київським Національним академічним театром оперети. Завдяки точності змалювання авторкою цілої епохи, роман «Маруся Чурай» став, по суті, художньою енциклопедією історії українського народу ХVII століття. Ліна Костенко ототожнює саму українську історію із образом жінки. Зневаженої, катованої, але не зломленої, гордої, гідної. Історії мислячої, що осмислює саму себе.

В основі твору – відома балада «Ой не ходи, Грицю…», сюжет якої має чимало інтерпретацій.  Ліна Костенко розповідає живою, проникливою поетичною мовою про долю реальної української дівчини Марусі Чурай, чиї пісні та вірші надихали козацькі загони на подвиги в ім’я України.

За вбивство свого коханого Маруся засуджена до жорстокого покарання. Дівчина не винна, отрута, що згубила Гриця, була призначена їй самій. Але судді невблаганні. Навіть полум’яна промова Івана Іскри не рятує піснярку:

«Ця дівчина не просто так Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа…»

Крізь пожежі і страшні бої козак Іскра вирушає до самого гетьмана шукати заступництва для  Марусі. Три довгі дні перед стратою Маруся пригадує своє життя, наче сповідується. Втомлена, безвинна і знесилена чекає на страту як на вивільнення. Гетьман Хмельницький пише указ про помилування і гонець за мить до страти встигає визволити дівчину.

Маруся вирушає за прощею до Києва. Контрастні картини бачить вона на своєму шляху. Бачить безмежну красу природи і сплюндровану війною землю. Дівчина забуває про особисте горе, пише пісні, розмірковує:

«Колись нащадки будуть одмивати оцю печаль од крові і глупот.     

Бо можновладці — тяжко винуваті. А що зробив народові народ?!»     

«Маруся Чурай» Ліни Костенко — твір, який зараз на часі, в ньому дуже багато рядків, які, на мій погляд, змальовують сьогодення», – вважає режисер-постановник Сергій Павлюк. Звучання вистави створене автентичним співом, піснями, музикою, які мало хто чув. Жанрова направленість постановки, за визначенням режисера,  близька за образністю до поетичного театру – це поетична драма.

Художній керівник Національної оперети, н.а. України  Богдан Струтинський, починав свій шлях режисера з постановки творів Ліни Василівни Костенко, багато спілкувався з поетесою. Тепер, нова постановка «Маруся Чурай» за Л. Костенко, в репертуарі Національної оперети України з лютого 2018 року.

Вечір перегляду приніс нам величезне задоволення та захват. Ми поринули у вир нестримних почуттів, які дарували талановиті актори. Браво Київ! Браво фестиваль!

IMG_20181031_182421.jpg IMG_20181031_181350.jpg IMG_20181101_070905.jpg IMG_20181101_070701.jpg