Я дуже пишаюся своїм батьком, Александровим Геннадієм Аркадійовичем. Для мене він найважливіша людина в житті.

Коли почалася війна, сім’я зрозуміла, що батько піде виборювати свободу і право українців вільно жити.

Я розумію вчинок та сміливість батька, адже знаю, що насамперед, він захищає свою родину і державу.

Було дуже важко, особливо через проблеми із зв‘язком. Це страшенна невідомість, бо не знали, чого очікувати.

Будь-яка війна несе із собою тільки біду, смерть і горе.

Ми щодня чекали на його дзвінок. У новинах чули про обстріли та дуже хвилювалися, особливо-мама. Але тато запевняв, що у нього все добре. Він жодним словом не обмовився про те, що йому доводиться переживати.

Я дуже хочу, щоб мій батько повернувся живим, щоби я могла його обійняти, запитати поради, щодня відчути його міцне плече. Я сумую за ним, але розумію, чому він зараз не з нами: щоб війна не прийшла в наш дім, щоб ми жили під мирним небом.

Вірю, що війна неодмінно закінчиться, наша країна стане вільною, незалежною, та єдиною-бо за це ми заплатили дуже високу ціну.

Александрова Діана, учениця 5-В класу Новоселицького ліцею №1