Я пишаюся своїм батьком Точоним Андрієм, тому що своє життя він присвятив порятунку людей. Тато служить у ДСНС України і пройшов шлях від рядового до майора служби цивільного захисту. Мій тато очолив караул, а згодом і підрозділ – 29 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Луганській області у смт Мілове. Разом з особовим складом караулу він виїжджав на пожежі та  надзвичайні ситуації, де рятував людей, тварин, будівлі, майно людей. Батько завжди відданий своїй справі, і неодноразово був відзначений керівництвом різними відзнаками та подяками.

У грудні 2015 року мого батька відправили у населений пункт Станиця Луганська, де рятувальники Луганського гарнізону ДСНС пліч-о-пліч із захисниками боронили нашу українську землю. За сумлінну службу його було нагороджено відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»,  вручили медаль.

Коли тато показував мені свої відзнаки, я із захопленням їх переглядав. Але  вони залишилися на Луганщині, бо ми були вимушені покинути свій дім у зв’язку з окупацією.

Я мрію  стати рятувальником як мій батько, тому що він – супергерой! Адже рятувальники – герої без зброї. Рятуючи життя інших, вони щоразу ризикують своїм.

Учень 1-Б класу Точоний Ілля