Я, Добрунік Тетяна, пишаюсь своїм батьком тому що …

Мій тато – це така людина, яка завжди готова підтримати та допомогти мені.

Добрий, відповідальний, працьовитий… Мій тато – приклад людини, яка все робить задля добробуту своєї родини.

Ми живемо у невеличкому місті Новоселиця на Буковині. Тато за освітою – військовий.  Щойно почалася війна, як тато повернувся з-за кордону і одразу пішов до військомату, щоб боронити нашу країну, зокрема свою сім’ю. Він казав: «Якщо я не піду захищати своїх дітей, то хто зробить це замість мене?»

Він нас дуже любить, ось тому й вирішив  піти охороняти наш спокій, нашу свободу, нашу волю.

Спершу було складно це прийняти. Війна. Ніхто не знає, що з ним буде через хвилину, але мама підтримує батька в усьому, тому сказала, що вірить у нього і знає, що він повернеться живий і буде справжнім героєм.

Ми молилися всі разом і відпустили його. Детальніше “#МояРодинаУнікальна2023” →

Я пишаюся своїм татом, тому що він для мене справжній герой-захисник. Мого тата звати Костянтин Тарасюк, він – учасник бойових дій, які зараз відбуваються на території України. Тато не завжди має змогу мені телефонувати та розповідати свої цікаві та смішні історії, як було колись. Тепер я рідко його чую, від цього мені стає сумно та страшно. Відчуваю мамине хвилювання, коли тато довго не телефонує. Бачу, як бабуся з дідусем ховають засмучені обличчя. Та попри все радію тоді, коли є можливість побачити тата, нехай через відеодзвінок, навіть втомленого, але такого рідного.

Мрію, як і решта дітей, побачити та обійняти рідного героя, знову проводити час разом, рибалити, розповідати смішні історії та просто розмовляти. Але поки що це неможливо, і я це розумію.

Тато – мій ідеальний приклад турботливого батька, вдячного сина і просто хорошої людини. Я сподіваюся, що одного разу стану таким же, як і він. Тоді, я впевнений, що всі мої родичі і сім’я будуть горді та щасливі. Я дуже сподіваюся, що моя сім’я буде пишатися мною також, як і наша родина тепер пишається нашим татом.

Тарасюк Кирило учень 5-А класу Новоселицького ліцею №1

Я пишаюся своїм батьком Савенко Віктором, тому що він приклад справжнього чоловіка. Я дуже його люблю. Ви спитаєте мене чому?  Я з легкістю відповім: «Тому що він мій Герой!».

Свою розповідь про тата я хочу почати з самого початку, коли ми з родиною щасливо жили в гарному містечку Донецької області. Мої батьки працювали на шахті, в нас було тихе і мирне життя. Як тільки розпочалася війна, мій тато сказав, що хоче піти захищати свою країну та власну сім’ю. Згадую його слова: «Якщо я це не зроблю, то хто це зробить?». Так усе і почалося ще в 2014 році і триває аж до тепер.

Я дуже люблю тата і постійно сумую за ним, адже ми рідко бачимося із-за військових подій на Україні. Ми з матусею хвилюємося за нього, весь час підтримуємо і віримо в перемогу. Адже для нас він справжній герой і найкращий татусь у всьому світі.

Я відчуваю гордість за нього. Він гідний патріот своєї Батьківщини. Тато уважний, турботливий і люблячий татусь і чоловік. У нас дружня родина і це завдяки мудрості матусі і мужності та терплячості батька. Мої батьки найдорожчі люди на світі. А татусь для мене  Герой з великої літери.

Савенко Єва, учениця 4-Б класу

Новоселицького ліцею №1

Я пишаюся своєю мамою, бо вона найкраща у світі. Звуть її Заболотна Крістіна Іванівна. Наша сім’я переїхала до Новоселиці з Бахмута. Наше житло знищене. Раніше там мама працювала в органах поліції, була учасником АТО. Зараз ми живемо тут у с. Маршинці. Мама працює в органах поліції в м. Новоселиця. Вона майор поліції. Робота дуже важка і відповідальна. Мама веде розслідування кримінальних справа, працює з свідками, оглядає місце де стався злочин, призначає різні експертизи, збирає докази, складає протоколи. Як бачите, дуже багато справ. Ця професія дуже небезпечна і відповідальна. Не завжди на вихідних ми можемо відпочити. Але коли мама вдома, це велика радість. Ми обговорюємо наші родинні справи, готуємо щось смачненьке і радіємо, що ми живі і здорові. У Новоселиці нам подобається, думаю тут залишитися. Хочу бути схожою на маму. Бути сильною, сміливою, веселою, доброю. Нехай Бог береже усіх від негараздів.

Учениця 3 –А класу Новоселицького ліцею № 1 Заболотна Софія.