Жив на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він був середнього зросту, худорлявий, каштанове волосся відкривало високе чоло. Але головними на його обличчі були очі — карі, променисті, то лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі. Усе своє життя з 17 років Василь Олександрович працював у школі. Учитель за покликанням душі, він учив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, дідусевими й бабусиними, братовими й товаришевими, зайчика і синички, верби і тополі, місяця й вітру, всієї нашої землі. Для цього Учитель сам писав казки й розповідав дітям, їхнім батькам, учителям. Він написав багато, більше 1500 казок, оповідань, притч, замальовок з життя дітей. У них Учитель розкрив широкий, різноманітний, різнобарвний світ, що оточує кожну дитину, охоплює все наше життя. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю. Учитель не лише сам писав казки і розповідав їх дітям, часто серед природи, у зеленому класі, який він називав Школою під Голубим Небом або Школою Радості, а й учив дітей самих складати казки, пробуджував у них думку і слово. “Казка, — любив повторювати він, — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови.”
От зараз і ви, маленькі читачі, доторкнетесь до думки і слова Василя Олександровича, до його веселкового казкового світу, який він так хотів перенести у ваші душі і серця.
Хочеться, щоб він пробудив у вас бажання зробити щось хороше, приємне всім, кого ви любите, знаєте, а також незнайомим і всім-всім-всім.
Для вас, учні 1-4 класів, пропонуємо збірку оповідань та казок Василя Сухомлинського “Казки Школи під Голубим Небом”. До цієї добірки оповідань та казок Василя Сухомлинського увійшли такі його твори:
А вона усміхається
А серце тобі нічого не наказало?
А хто ж вам казку розповідає, бабусю?
Бабусин борщ
Бабусині руки
Бабуся і Петрик
Бабуся Мотря й Андрійко
Безрідний дятел
Біла пір’їнка
Білі полотна
Блакитні журавлі
Бо за морем — чужина
Бо я — Людина
Борщ із свіжою скибкою хліба
Важко бути Людиною…
Велика склянка
Велике відро
Велике й мале
Верба над ставком
Висока гора до неба
Від верби до тополі, від тополі до верби
Відломлена гілка
Віл і Садівник
Він зненавидів красу
Вогнегривий коник
Вогник у вікні
Вороненя і соловей
Вранці на пасіці
Гаряча квітка
Горбатенька дівчинка
Гроза у лісі
Дві сторінки книги
Деркач і кріт
Дивний мисливець
Дівчинка і Ромашка
Дівчинка і Синичка
Дід осінник
Дідусь і Андрійко
Дідусь і смерть
Для цього треба бути Людиною
До діда Федора по лопату
Добре слово
Добре, що сонечко сяє
Дуб на дорозі
Дуб під вікном
Дуб-пастух
Є ще одне найніжніше деревце…
Життя
Жменя пшениці
Звичайна людина
Зелена коса, червона комора
Зелені рукавички
Зламана яблунька
Знайшов винного
Вчитель початкових класів Алтухова І.І.
Шкільний бібліотекар Лунік В.Д.