Моя прабабуся, Гошовська (дівоче прізвище-Торкулець) Марія Іванівна, народилася 1930 року. І хоча їй було всього три роки ,про голодомор 1933 вона пам’ятала все своє життя. Бо таке не забувається…Вона про це розповідала своїм дітям, онукам і правнукам.
У селі люди тоді дуже голодували. Багато родичів померло. Прабабусі закарбувалися у пам’яті заплакані очі матері, важка зажура батька…І як їм, дітям, (а їх було четверо)постійно хотілося їсти. Сім’я вижила завдяки тому, що батько був лісником, і вони проживали в лісі далеко від села. Збирали гриби, ягоди, різні трави, сушили їх. Свою корову заховали, таємно надоювали молока. І це врятувало їм життя.
На фотографії маленька дівчинка- моя прабабуся, сидить на колінах своєї мами Наталії. Це було через рік після голоду.
Янкова Олександра, учениця 5-А класу Новоселицького ліцею N1
🔵ЗАПРОШУЄМО ОЗНАЙОМИТИСЯ🟠:
Толерантність — це не лише слово, а щоденні вчинки, які змінюють світ на краще
3 Грудня, 2025Квіти пам’яті: герої, що живуть у серці України
3 Грудня, 2025Круглий стіл «Запобігання булінгу в інклюзивній школі: алгоритми і методи соціально -психологічної ...
3 Грудня, 2025Інформаційна година «Протидія торгівлі людьми»
3 Грудня, 20256 грудня – Вшанування пам'яті студенток розстріляних у Монреалі
3 Грудня, 2025Переглядів: 0