Моя прабабуся, Гошовська (дівоче прізвище-Торкулець) Марія Іванівна, народилася 1930 року. І хоча їй було всього три роки ,про голодомор 1933 вона пам’ятала все своє життя. Бо таке не забувається…Вона про це розповідала своїм дітям, онукам і правнукам.
У селі люди тоді дуже голодували. Багато родичів померло. Прабабусі закарбувалися у пам’яті заплакані очі матері, важка зажура батька…І як їм, дітям, (а їх було четверо)постійно хотілося їсти. Сім’я вижила завдяки тому, що батько був лісником, і вони проживали в лісі далеко від села. Збирали гриби, ягоди, різні трави, сушили їх. Свою корову заховали, таємно надоювали молока. І це врятувало їм життя.
На фотографії маленька дівчинка- моя прабабуся, сидить на колінах своєї мами Наталії. Це було через рік після голоду.
Янкова Олександра, учениця 5-А класу Новоселицького ліцею N1
🔵ЗАПРОШУЄМО ОЗНАЙОМИТИСЯ🟠:
Від знань до дій: урок долікарської допомоги у старшокласників.
5 Вересня, 2025Знаю, умію, врятую!
5 Вересня, 2025«Знаю, вмію, врятую»
5 Вересня, 2025«Увага, діти на дорозі»
5 Вересня, 2025Благодійність – це місто, в будівництво якого кожна людська істота вносить свій камінь. Ральф Емер...
5 Вересня, 2025Переглядів: 0