[peg-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-jyeadE_qqN8/WgmYaLAFxSI/AAAAAAAAAjw/Dwjr-odn4OcXsmTZC6mGBD5rASaqoXetQCCoYBhgL/s144-o/porady-3-3.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/107089070313193142780/6486419180831468641#6487884313601099042″ caption=”” type=”image” alt=”porady-3-3.jpg” image_size=”640×430″ ]
Виявляйте педагогічний такт, тобто розмовляйте з дитиною так, щоб не образити її грубим словом; умійте вибирати місце і час для серйозної розмови з сином чи дочкою, намагайтесь схилятись до тону порад, щоб більше було прохань, а не категоричних вимог.
Правильно організовуйте домашню працю – це найважливіший засіб виховання дітей. Привчайте дітей до спільної, посильної праці. Хай дитина не зростає черствим споживачем у побуті.
Власна поведінка батьків – головний фактор у вихованні дітей. Дуже важливо, щоб те, чого батьки вчать дитину, підкріплювалось конкретними прикладами, щоб дитина бачила, що у дорослих теорія не розходиться з практикою. Особистий приклад батьків найкращий спосіб пояснення. Дуже складно заборонити хлопцеві курити, коли батько сам курить. « Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте. Ви виховуєте її що моменту вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтесь, розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ставитеся до друзів і ворогів, смієтесь, читаєте газету – все це має для дитини величезне значення» – зазначав А. Макаренко.
Важливий метод виховання – гра в сім’ї. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми через різні види ігор, окрім комп’ютерних. Серйозні і веселі, голосні і тихі, математичні і літературні, спортивні і музичні ігри задовольняють потребу дітей у творчості, навчають бути чесними, уважними, допомагати всім, а головне – роблять вас ближчими до дитини.
Щоб правильно виховувати дитину, треба добре її знати. Не знаючи характеру дитини, її поведінки, батьки не зможуть розібратись у причинах певного вчинку сина чи дочки.
Не приймайте рішення поодинці. Приймати рішення треба за спільної домовленості обох батьків. Коли діти пішли до школи, треба і їх включати до обговорення сімейних справ: спочатку на правах дорадчого голосу, а далі й вирішального.
Не бійтеся ласкаво ставитись до своєї дитини. Потреба у спілкування тісно пов’язана з потребою в ласці. Якщо дитина не відчуває належної прихильності, то вона нервується, грубить, не знаходить собі місця. Ласка сприяє контакту та продуктивному спілкуванню. Дитина очікує добрих слів від батьків, радісних поглядів. Будьте щедрими на ласку.
Не допускайте надмірності в подарунках своїм дітям. Це привчає їх до утриманських настроїв і стосовно суспільства. А суспільство не робить подарунків – їх треба заробити. Небажання навчатись приходить до тих, хто в дитинстві одержував максимум споживчого щастя.
Безперервно втручатись у життя дитини небезпечно, бо це призведе до того, що вона не відрізнятиме дріб’язкове від серйозного. Дитина сама має відчути гіркоту помилки та почуття провини за вчинок під час довірливої розмови з батьками.
Не можна тривалий час залишати дитину в стані образи. Запам’ятайте «золоте» правило: за конфліктом має йти радість. Не може бути виховання без конфліктів. Конфлікт – це співставлення поглядів, смаків, бажань, уявлень. У спілкуванні народжується істина. Не бійтеся просити пробачення у дітей.
Тримайте двері вашого дому відкритими. Допоможіть дитині самостійно обирати друзів, і вона нічого не приховуватиме від батьків.
Діти спроможні радіти й одержувати задоволення від виконаної ними роботи. Використайте цю здібність, доручіть їм роботу, а краще, коли доручення будуть постійними, з певною корекцією.
Дотримуйтесь основного закону сім’ї: всі турбуються про кожного члена сім’ї і кожен турбується про всю сім’ю. Дитина має бути членом сім’ї, а не її центром, бо виросте егоїст із завищеною самооцінкою, котрий не турбуватиметься про своїх батьків.
Необхідно виконувати ще одне надзвичайно важливе правило. Мовою психології цей аспект спілкування між дітьми і батьками називається прийняттям дитини. Під прийняттям розуміють визнання права дитини на властиву їй індивідуальність, несхожість на інших, у тому числі несхожість на батьків. Приймайте дитину такою, як вона є. Природа створює дитину досить складно, перемішуючи у спадкових генах якості не лише прямих батьків, але й сотні її предків. Через це в одній сім’ї народжується різні за здоров’ям, розумом, красою діти. І лише діяльна батьківська любов допоможе одним розвинути свою красу, розум, здоров’я , а іншим скоригувати свої природні недоліки та перетворити їх на переваги.
Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною – універсальна вимога до виховання, яка може бути рекомендована всім батькам. Підґрунтя для збереження контакту – щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини.
Центр виховної роботи