Я пишаюся своїм батьком, Чупаком Валентином Вікторовичем, тому що він був Людиною з великої літери, справжнім патріотом нашої держави, солдатом військової частини А1302, гранатометником 93 бригади.
У ту хвилину, коли мова пішла про порятунок Батьківщини, тато не думав про власне життя. Він пішов на захист України за велінням серця, не знаючи подробиць військових буднів.
До війни він був людиною абсолютно мирної професії – монтажником у фірмі «Лангейт». Тато не шукав ніяких причин, щоб не йти на війну, бо він хотів захистити в першу чергу свою родину і, звичайно, Україну. Говорив, що зробить усе для того, щоб ворог не дійшов до нас. І тато стримав слово… Мій герой боронив Херсон та Високопілля, Апостолове та Бахмут…
02 грудня 2022 року мій батько загинув, захищаючи Україну… Він пожертвував своїм життям заради нас з вами, заради світлого майбутнього. Мій батько – справжній Герой, який житиме вічно.
Я мрію, щоб ніколи не було війни, щоб усі люди жили спокійно, радісно та щасливо.
Нікіта Чупак, учень 8-А класу Новоселицького ліцею №1