[peg-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-C33NzE_mZT0/W3wPK8gy_II/AAAAAAAAB_U/VP3RW7QfyQA–eHL7RnNJVGWi-vIQk7CwCCoYBhgL/s144-o/fiz.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/107089070313193142780/6486419180831468641#6592160635280358530″ caption=”” type=”image” alt=”fiz.jpg” image_size=”241×235″ ]Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в більшості нещасних випадків можна було б запобігти. Профілактична робота буде ефективною, коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість.
Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головним з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережість. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями. Все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше, коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки та можливі наслідки і шляхи іх попердження. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять всобі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
Шкільний травматизм діти дістають на уроках фізкультури, під час перерв, у класах, коридорах. Основними причинами шкільного травматизму є недостатня виховна робота: у таких школах діти проводять перерви, як їм заманеться.
При будь-яких видах дитячого травматизму дорослим необхідно дотримуватися двох основних принципів: чітко налагоджена організація трудового процесу і високоорганізована освітньо-виховна робота.
Як Ви важаєте, що ми, дорослі, можемо зробити для того, щоб наші діти не зазнали нещасних випадків?
В Україні нещасні випадки посідають третє місце серед основних причин смерті. У країні щороку зазнають ушкодження здоров’я приблизно 2 млн. людей, смертельно травмується більше 70 тис. осіб, або близько 200 осіб щодня, що майже удвічі перевищує аналогічні показники у розвинених країнах світу. Близько 99 відсотків усіх померлих від нещасних випадків загинуло у побуті. За останні п’ять років від нещасних випадків невиробничого характеру в Україні загинуло 363 745 осіб, з них – 9 488 дітей віком до 14 років.
З метою координації і впорядкування діяльності навчальних закладів, органів управління освітою і наукою з питання профілактики травматизму Міністерством освіти і науки України розроблено і затверджено “Заходи щодо профілактики травматизму невиробничого характеру”, “Галузеву програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в навчальних закладах, установах, підприємствах Міністерства освіти і науки України “. Реалізується Державна програма запобігання дитячої бездоглядності та інші.
Відповідно до Закону України “Про охорону праці” Міністерством розроблено та затверджено “Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти”, “Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах”.
Сподiваємось, що запропонований матерiал допоможе уникнути бiди та зберегти здоров’я дiтей
Методичні рекомендації та поради
щодо попередження дитячого травматизму
під час зимових канікул
Термін “травма” в перекладі з латині – тілесне пошкодження при поранені. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення називається травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей. Дитячий травматизм поділяється на:
грудний (з моменту народження до 1 року),
перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.)
дошкільний (від 3 р. до 7 р.)
шкільний (від 7 р. до 16 р.).
Система навчання і перевірки знань з безпеки життєдіяльності в галузі освіти – це 11,5 мільйона тих, хто навчається і навчає, а також ознайомлення батьківської громадськості країни (біля 15 млн.чол.) з проблемами стосовно безпеки дітей і їх оточення, введення курсу “Основи здоров’я”, інші види профілактики побутового травматизму за останні 8 років дозволили зменшити побутовий травматизм з смертельним наслідком в 2012 році порівняно з 2004 роком серед учнів. Намітилась тенденція щодо його зниження, але він залишається ще досить високим.
На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів дихання.
У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.
У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє “я”. Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.
Підлітки у своїх поступках стараються наслідувати старших, стараються звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість, і при цьому не вміючи правильно оцінити свої вчинки часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість, перед іншими, підлітки не задумуючись над наслідками часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять на пожежні драбини на дахи високих будинків не думаючи про наслідки
Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму. Шкіра у дітей дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате підшкірно-жировий прошарок, навпаки розвинений краще і при падінні оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товстіше і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих.
Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння.
Саме частіше зустрічається побутовий травматизм.
Побутовий травматизм – це ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти.
Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, стають причиною травм, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.
У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на подвір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, відкриті люки, драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей не огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.
Діти середнього і шкільного віку хочуть унаслідувати свої героїв з кінофільмів, які їм подобаються. Вони з захопленням граються у війну, ковбоїв з задоволенням долають перешкоди, демонструючи при цьому свою відвагу, спритність, силу. Це все нерідко призводить до біди. Зараз всюди в побуті користуються газом і електроенергією, а невміле поводження з приладами теж стає причиною нещасть. Діти інколи хапаються за неізольовані проводи, оголені контакти електропроводів, вставляють в розетки шпильки, цвяхи і нерідко дістають опіки та ушкодження тканин тіла.
Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку несуть в собі необдумані вчинки, доводити помилковість їх уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
У профілактиці дитячого травматизму велику роль відіграють вчителі, вихователі, працівники міських і районних санітарно-епідемічних станцій, житлових управлінь, сільських рад, міліції. Вони здійснюють постійний нагляд за станом території житлових масивів, шкільних і дошкільних закладів, за дотриманням правил безпеки при проведенні ремонтних і будівельних робіт.
Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.
Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.
Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, то від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом.
Вчити правила вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками.
Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь звертає увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінки на вулиці.
Учнів молодших класів необхідно привчати ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал “бережись автомобіля” у тих місцях де немає тротуарів, іти слід по лівому боці вулиці на зустріч транспорту. Велику роль у боротьбі з вуличним травматизмом належить працівникам ДАІ. Вони організовують в школах дружини юних помічників ДАІ, виступати по радіо, телебаченню, у пресі.
Шкільний травматизм діти дістають під час перерв, у класах, коридорах. Основними причинами шкільного травматизму є недостатня виховна робота: діти, проводять перерви як їм заманеться. Окремі викладачі не знають основи запобігання травм або нехтують ними: допускають перевантаження навчальних майстерень під час проведення занять, дозволяють учням приходити на уроки у повсякденному одязі. Як і при будь-яких видах дитячого травма зиму у даному разі при плануванні профілактичних заходів треба керуватись двома основними принципами: чітко налагоджена організація трудового процесу і високо освітньо-виховна робота.
В кожному кабінеті є правила техніки безпеки при різних видах робіт .На початку кожного уроку потрібно їх повторювати.
Діти повинні усвідомлювати, що під час виробничого навчання треба бути надзвичайно уважними, зібраними, ретельно виконувати всі постанови вчителя, строго дотримуватись техніки безпеки.
Спортивний травматизм.
Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому заняття спортом. Але на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що не достатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. При неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину, до занять у спортивних добровільних товариств, на стадіонах. Цим вони її не тільки загартують, а й вбережуть від страшної небезпеки. Тай у кожному будинку знайдуться батьки, які залюбки пограють з дітьми в футбол чи хокей і в той же час будуть стежити за порядком у місцях де проводять вільний час їхні діти.
Крім описаних видів ушкоджень, буває ще травматизм вуличний.
Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження яких зазнають на вулиці.
Головними причинами вуличного травматизму – недоробки працівників жеків, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Тому працівникам жеків, органів міліції, санепідемстанції треба бути особливо вимогливими і дотримуватись правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій.
Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплені є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища.
Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації. Вони відповідають за те, що щоб для купання дітей були відведені спеціально загороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Ми дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.
Вогнепальний травматизм – це пошкодження отримані дітьми внаслідок вистрілу вогнепальної зброї. Сільськогосподарський-це отримання травм під час сільськогосподарських робіт. Ці види травматизму серед дітей зустрічається дуже рідко.
Безумовно спільне прагнення школи, батьків та оточуючих для забезпечення безпеки життя дітей дає свої позитивні результати. Але потрібно цю роботу проводити систематично, а не періодично. Дуже важливим є пропагування безпечної поведінки у засобах масової інформації, (як джерелом масового впливу на учнів).
Щодо зимових канікул: щоб попередити травматизм дітей потрібно забезпечити їм цікаве дозвілля. Це не означає, що потрібно вести дітей на всі можливі заходи, які будуть відбуватися під час канікул. Цікавим для дитини може бути і спільне з батьками захоплення, і перегляд та обговорення цікавого фільму; виготовлення прикрас та сюрпризів до новорічних свят і т.д.
Саме основне правило: дитина повинна відчувати любов та увагу оточуючих, бути під пильним(але не набридливим) контролем!
Пропонуємо додаткові матеріали для використання в урочний та позаурочний час, для батьків.
Це бесіди, диктанти на дану тематику та сценарій позакласного заходу.
1 Бесiда „Причини травматизму під час зимових iгор”
В Украiни є 63115 рiчок, зокрема малих (площа водозабору до 2000 кв.м)-63029, середніх (від 2001-до 50000 кв.м)-77, великих (понад 50000)-9.
Взимку рiчки, озера стають ще одним мiсцем для веселих забав. Покритi льодом, вони є одними з найкращих природнiх ковзанок, де можна займатись зимовими видами спорту. Найкраще покататися на ковзанах в спецiально обладнаних мiсцях чи майданчиках. Але якщо вже ви вирішили скористатися місцевою річкою чи озером потрібно пам’ятати правила поведінки під час занять зимовими розвагами:
– кататися можна тільки, якщо лід на річці міцний.
– у місцях масового перебування людей
– товщина льоду має складати не менше_15_см, а самі майданчики для забав відгороджені від решти річкової, озерної території яскравими стрічками, за якими перебування людей категорично забороняється.
Санки, лижі, ковзани – найулюбленіші речі в користуванні дітей взимку. На жаль саме вони стають причиною багатьох травм. Ні, це зовсім не означає, що не потрібно кататися на санках, ковзанах, подорожувати на лижах. Але давайте пригадаємо, які правила не потрібно порушувати, щоб не завдати шкоди собі та оточуючим.
Ви повинні пам’ятати:
– санки мають бути непошкоджені, з усіма дощечками, щоб під час катання ви не покалічилися.
– кріплення на лижах має бути також ціле, і правильно прикріплене на ногах, щоб нога не вислизнула і не було ризику її зламати чи вивихнути.
– ковзани мають бути відповідного розміру, не більші, оскільки це також може привести до травматизму.
Коли вибирається місце для забав, як правило шукають пагорб чи схил, з якого будуть спускатися на санках чи лижах.
Потрібно пам’ятати, що місце де ви будете кататися, обов’язково повинно бути безпечним, тобто далеким від дороги. Особливо небезпечно те, що діти іноді катаються близько від дороги по якій рухається автотранспорт, а буває, що катання необачно використовують на самій дорозі. Це піддає смертельному ризику не тільки ваше життя і здоров’я, а й безпеку оточуючих. Взимку дорога слизька і не завжди водій транспортного засобу зможе зупинити його в потрібний момент. А якщо автомобіль несправний? – тепер уявіть ситуацію: ви на санках чи лижах несподівано виїхали під колеса?
Діти повинні пам’ятати, що під час забав та ігор не потрібно виконувати різні трюки. Дуже часто, катаючись, вони люблять похизуватися перед друзями різними способами катання. Тут фантазія спрацьовує дивовижно: це і катання із зав’язаними очима, і повернувшись спиною, і на одній нозі і т.д. Потрібно пам’ятати, що катаючись, учні повинні передбачити, що з закритими очима можна в’їхати в сусіда, дерево; повернувшись спиною, дитина також не буде бачити куди їде, і не зможе керувати санками чи лижами, своєчасно і адекватно зреагувати на небезпеку. Небезпечно прив’язувати санки одні до одних. Саме це є причиною того, що перевернувшись одні санки потягнуть за собою інші. Особливо небезпечно прив’язуватись (чіплятися) на ходу до транспортних засобів.
Основне, що повинні запам’ятати діти це те, що катання на лижах, санках, ковзанах має стати веселою розвагою, а не нести небезпеку (шкоду) вашому здоров’ю.
2. Бесіда „Петарди, салюти, – страшні наслідки гри”.
Новорічні свята , довгоочікувані канікули. Всі навколо веселяться, усміхаються, вітають одне одного, розважаються. Для учнів шкіл, а іноді й для деяких дорослих, однією з найрозповсюдженіших розваг стали петарди, салюти, гучна стрілянина у спальних районах міста серед глибокої ночі. Шкода, що люди, які вам продають ці знаряддя, не усвідомлюють наслідків цих ігор і те, що ці предмети стають загрозою вашому здоров’ю та життю. По всій Україні, зокрема і на Буковині, збільшилася кількість випадків, коли діти залишаються каліками, через вибух петард чи невдалий салют.
В одному із сіл Чернівецької області 12-річний хлопчик запалив петарду і не встиг відкинути її небезпечну відстань. Внаслідок цього прикрого випадку дитина залишилася без двох пальців. Уявіть, як змінилося його життя після цієї події!? А що пережили його батьки? А скільки випадків, коли в суперечці, бажаючи довести свою сміливість, діти виконують страшні й небезпечні для життя досліди.
Типова ситуація: троє хлопчиків засперечалися – хто з них найсміливіший. Для того, щоб випробувати „сміливість”, потрібно було кинути петарду перед дівчинкою, що йшла повз них. Сміливець знайшовся. Але коли він підпалив петарду, то вона миттєво вибухнула йому просто в обличчя.
Дівчина злякалася, але від побаченого – закривавлений хлопчик кричав і благав про допомогу. Вже в лікарні він дізнався, що ця витівка позбавила його зору. Вибух пошкодив очі хлопчика, а відновити зір було неможливо.
Фантазія у дітей дуже велика. Наприклад, петарди засовують в скляні банки, а потім чекають результату. Як ви думаєте, який буде результат? Уявіть сотні маленьких шматочків скла, які після вибуху можуть потрапити в очі, в обличчя, травмувати абсолютно непричетних людей.
Частіше всього на ринках, в кіосках продають петарди сумнівної якості, невідомого виробника. Тобто ніхто не гарантує вам безпечність цієї забави. І купуючи петарду подумайте, може краще ці кошти витратити на щось корисніше?
Ще однією величезною проблемою, яка виникає останнім часом, є саморобні ракети, салюти. Запуск цих ракет, як правило, відбувається коли батьків немає поруч. А який наслідок? У кращому випадку потрощено все в кімнаті, в гіршому випадку – це каліцтво на все життя, пожежа в квартирі, будинку. Скільки шкоди може принести проста забава, пустощі з вогнем.
Не забувайте, вогонь – це друг людини. Він обігріває будинки, допомагає готувати їжу і т.д. Але він корисний тільки під суворим контролем. Як тільки втрачаєш пильність, вогонь стає лютим ворогом, який знищує все на своєму шлях шляху: і майно, і людей, і природу. Тож подумайте про наслідки своїх поспішних дій!
3. Бесіда „Екстремальні види спорту”.
Окрім традиційних зимових видів спорту є ще екстремальні. Серед них виділяється фрістайл – вільний вид гірськолижного спорту. Він включає в себе три різновиди:
1.Могул – швидкісний спуск на гірських лижах по горбистій трасі із двома обов’язковими фінальними стрибками
2.Так званий „Лижний балет” – спуск з гір з виконанням різних танцювальних фігур ( кроки, обертання, повороти і т.д.)
3.Стрибки з трампліна – з виконанням акробатичних фігур (сальто, піруети).
Змагання з фрістайлу проходять майже в 30 країнах світу. Кубок світу проводиться з 1978 року, а чемпіонати світу – з 1986 року. У всіх трьох видах, судді оцінюють техніку виконання, а додатково – час проходження траси. Піонерами фрістайлу були гірськолижники, яким бракувало гостроти відчуття на трасах , і дисципліни у виконанні технічних прийомів
Так, одного з найсильніших могулістів 90–х років олімпійського чемпіона француза Едгара Проспирона відрахували з команди гірськолижників за безперспективність.
В Україні фрістайл з’явився в середині 80-х років. Перше змагання відбулося 1986 року. До екстремальних видів спорту ще відносяться: бобслей, буєрний спорт.
Бобслей – швидкісний спуск із гір спеціальними крижаними трасами на керованих суцільнометалевих санях, які називаються бобслей. Звідси і походить назва цього виду спорту. Зародився він наприкінці ХIХ століття. У програмі олімпійських ігор та чемпіонату світу з’явився 1924 року.
Буєрний спорт – це перегони на вітрильних яхтах по льоду.
Всі ці види спорту є дуже захоплюючими і цікавими. І дуже добре , якщо ви вирішили ними зайнятися, але пам’ятайте:
– кожен вид спорту потребує поступового накопичення знань і навичок;
– потрібно займатися тільки з інструктором;
– тренуватися потрібно в спеціально обладнаних місцях;
– поблизу повинен бути лікар, щоб в разі необхідності вам могли надати
– кваліфіковану медичну допомогу;
– займатися цими видами зимового спорту можна тільки тоді, коли у вас немає ніяких медичних протипоказань.
Отже, гарного вам відпочинку і нових спортивних досягнень!
Диктант
Батьки вклали дітей спати, зачинили вхідні двері і пішли в гості.
Леся заснула, а її брат Миколка хотів ще погратися. Його увагу привернула коробка сірників. Хлопчик став запалювати сірники та розкидати їх по кімнаті.
Один з сірників впав на ковдру. Ковдра та матрац загорілися. Кімната наповнилася димом. Миколка злякався і заліз під ліжко. Коли прибігли сусіди, а потім і батьки, вся кімната була заповнена густим димом.
Леся та Миколка вже втратили свідомість. Їх відправили в лікарню.
Ледве вдалося врятувати дітям життя.
Диктант
Вогонь здавна є другом людини. Він допомагає зігрітися та вберегтися від недобрих людей, хижих звірів. З його допомогою людина плавить метал та готує собі їжу. Вогонь рухає транспорт і допомагає людині проникнути в таємниці космосу. Але коли вогонь виходить з – під контролю людини, він стає її лютим ворогом. Особливо небезпечно, коли доступ до вогню мають діти.
Саме під час пожеж, що виникли від необачних забав дітей з вогнем, знищуються будинки, майно. Іноді на пожежі гинуть і самі діти. А це найважче зло. Ось чому ігри з вогнем такі небезпечні.
Диктант
Мама пішла в гості. Доки молодші діти, Іра та Сергій, гралися у великій кімнаті, Галя та Люба вирішили розпалити пічку. Сирі дрова не розгоралися. Тоді дівчатка принесли бензин. Люба хлюпнула бензином в пічку, полум’я спалахнуло їй назустріч, обхопило принесену склянку, розлилося по підлозі та бокових стінках пічки. Почалася пожежа.
Сусід Володимир Іванович почув плач дітей і вибіг на вулицю. На мить він зупинився, розгубившись. Дах двохквартирного дерев’яного будинку палав. Із вікон та дверей вибивалися язики полум’я. Він кинувся до будинку, але через двері потрапити туди було вже неможливо. Тоді Володимир Іванович вибив раму і так проник в приміщення. Діти були врятовані.
Диктант
Діти дістали сірники і розпалили під столом вогнище. Коли загорілася скатертина і їдкий дим став швидко заповнювати кімнату, вони злякано заплакали. Однією з перших біля палаючого будинку, опинилася Оленка Цибуляк, яка проходила поруч. Не роздумуючи, Олена рвонула на себе двері, і вмить їй в обличчя вдарила потужна хвиля гарячого повітря.
Задихаючись від їдкого диму, дівчина пробралася туди, де в глибині кімнати було чути дитячий плач. І ось вона притискує до себе двох малят.
Втрачаючи сили, Оленка йде до виходу. Але що це? Десь зовсім поруч чути благання про допомогу. В квартирі є ще діти?!
Важко, дуже важко знову увійти туди, де з кожною секундою зростає міць вогню, а гарячі струмені повітря, змішані з димом, обпікають обличчя. Але не ввійти неможливо. Тільки б встигнути!
І коли, тримаючи в обпечених руках хлопчика, вона вийшла, дзвінко тріснуло і розлетілося на шматки віконне скло, а вогонь розгорівся ще сильніше. Але все те було вже позаду.
Дитина, що врятувала життя іншим дітям, виявилася сильнішою за стихію вогню.
ЦВР