Ясінський Петро Петрович-учитель фізики Новоселицької гімназії з 1967 по 2008 роки. Він з тих людей, в трудовій книжці яких лише 2 записи: «прийнятий на роботу» і «звільнений за власним бажанням». Усе життя віддав рідній школі(потім гімназії),дітям, складній і цікавій науці.

Дитина війни, народився в 1940 році на Вінниччині. У 2 роки залишився сиротою-померла мати. Війна, сирітство, голод, поневіряння, інвалідність від німецького осколка.

Дуже хотів вчитися, школа знаходилась в іншому селі, за 7 км від дому. Кожного дня туди і звідти долав цей шлях пішки.Після7 класів-технікум у Житомирі. Але жага до знань не пропала, і Петро Петрович їде в Чернівці де мешкала його старша сестра, яка в дитинстві замінила йому матір. Петро Петрович вступає до університету на факультет фізики.

По закінченні одержав направлення в Новоселицьку СШ№1, де і працював до виходу на пенсію.

Одна – єдина школа і одна – єдина дружина – Марія Яківна – його кохання на все життя. І три донечки, яких він інакше не називав: Оксаночка, Олечка і Тонечка. А потім – онуки. Його учні – призери районних і обласних олімпіад. Багато його випускників закохані в цікаву і складну науку, послідовники свого вчителя.

Завжди спокійний, стриманий, доброзичливий. А ще людина високої честі, порядності, принциповості і справедливості.

Петро Петрович жодного разу не конфліктував з колегами й учнями. Ніхто ніколи не чув, щоб він підвищував голос на учнів, а якщо було якесь непорозуміння, то все вирішувалось в добрій бесіді в підсобці фізичного кабінету. Петро Петрович – людина тонкої організації. Любив шахи, любив поезії, часто цитував український класиків. Приходить, бувало, на урок, вітається і вітає учнів зі святом. А яке свято? Як, ви забули, що сьогодні День Поезії. Перше видання віршів Василя Симоненка було саме в Петра Петровича. Він був творчою людиною і будив творчість і своїх вихованців.

Його класи – діти обдаровані, виховані. Пішов у вічність у 2018 році.

Вклонімося його пам’яті.

Луник В.Д.

Дика К.І.