«Це радісні дні – дні милосердя,
доброти, всепрощення.»
Ч. Діккенс
Найголовніша риса у вчителя, як і сто років тому, — це любов до дітей. Вони навчаються в того, кого люблять. Друга, і не менш важлива риса — здатність відійти від авторитарного формату і бути на рівні з дітьми. Це вирізняє класного вчителя. Якщо сприймати дітей на одному рівні із собою, то можна навчитися від них не менше, ніж вони навчаться від вас. Місія сучасного вчителя і школи — навчити дітей бути гнучкими у змінах. Також — легко адаптуватися і вміти навчатися впродовж усього життя. Щоб це вдалося, самому треба бути зразком. Нещодавно на уроках зарубіжної літератури учні 6-их класів мали змогу ознайомитися з життям і творчістю видатного англійського письменника Чарльза Діккенса. Основним твором для вивчення стала повість «Різдвяна пісня у прозі», де діти мали змогу відчути та простежити причини деградації та причини переродження головного героя твору – Скруджа. Під час уроку учні змогли розвинути творчу уяву, зуміли проаналізувати художній образ у творі, і найголовніше, зрозуміли необхідність виховувати людяність, доброту та милосердя.
У кожного з нас Різдво асоціюється з такими словами: добро, любов, колядки, радість, свята вечеря, молитва, церковні дзвони, віншування колядників, сніг, мороз, ялинка, подарунки, сміх, дива і несподіванки, зірка. Усі ці слова говорять про те, що ми любимо Різдво і з нетерпінням чекаємо його приходу. Адже в цей день у кожній домівці панує атмосфера любові, доброти, миру та спокою. У велику силу Різдва вірив і англійський письменник Ч. Діккенс, який вважав, що саме на Різдво люди повинні замислитися над тим, чи сповнені їхні серця тією любов’ю, яку приніс на землю Син Божий. А ще письменник був впевнений, що його повість змусить побачити біди інших людей та допомогти їм.
Вивчаючи твір «Різдвяна пісня у прозі» учні намагалися збагнути, що може довести людину до такого стану, в якому живе наш герой, і що може заставити людину задуматись над своїм життям та зробити певні висновки.
Для кращого сприйняття образу героя діти об’єдналися в творчі групи, де вони змогли розповісти про переродження головного героя повісті. Група «Гості минулого Різдва» – описали помешкання, де жив Скрудж. «Він жив у тій домівці, що колись належала його покійному товаришу. Це був ряд темних кімнат у здоровенному домі, що стояв у самому кінці маленького двора, де йому було дуже тісно… Тепер цей дім був такий старий та понурий, що, окрім Скруджа, ніхто в ньому не жив… Двір був такий темний, що Скрудж хоч і звик до нього, а все ж мусив іти по ньому навпомацки». Група «Гості теперішнього Різдва» – описали зовнішність Скруджа та риси його характеру. «Це був старий грішник – заздрий, жадний, твердий і гострий, як кремінь… скритний, потайний та самостійний, як той слимак. Через холод душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщились, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли… Холодний іній лежав у нього на голові, на бровах і на сухім підборідді. Скрудж всюди носив із собою той холод. Ніяка спека не могла зігріти Скруджа, ніякий холод не морозив його.» Група «Гості майбутнього Різдва» – змалювали ставлення Скруджа до людей та людей до нього. «Ніхто на вулиці, зустрівшись з ним, не спинявся, щоб привітно спитати в нього: «Як ся маєте, пане Скрудже? Коли ви зайдете до мене?» Старці ніколи не сподівалися від нього милостині, діти ніколи не питали в нього, котра година; ніхто ніколи за все його життя… не попросив його показати дорогу.
Скрудж не звертав на все те ніякої уваги. Йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям».
Повість Ч. Діккенса «Різдвяна пісня у прозі» – це незвичайний твір. Він розповідає про те, до чого доводить людей жадібність, байдужість. Тому й з’являються напередодні Різдва в оселі Скруджа привид колишнього друга Марлея й Духи Минулого, Теперішнього та Прийдешнього Різдва. Ці мандрівки та побачене при цьому допомогли Скруджу. Він не просто змінився, він оновився. Засвітився жагою до життя, побачив світ у різнокольорових яскравих фарбах. Сталося справжнє Різдвяне диво! Діти не тільки зраділи за Скруджа, а й замислилися про своє. Що потрібно робити для того, щоб люди раділи при зустрічі зі мною? Як правильно себе поводити, щоб друзі та рідні мене поважали? Якою людиною я хочу стати? А саме головне зрозуміли , що не потрібно бути скнарою, егоїстом, потрібно бути щедрим, чесним, завжди радіти Різдвяним святам, цінувати друзів, шанувати рідних, щоб не залишитися самотнім.
Напередодні новорічних та різдвяних свят хочеться , щоби святкова ялинка засяяла такими чудовими прикрасами, а на душі у нас стало легко і радісно: народилась нова людина. Отож, вірте в дива! Чекайте Різдва! Творіть добро! Нехай над кожним з вас буде Боже благословення, його любов та ласка.
Вчитель зарубіжної літератури
Дідух-Бойчук Тетяна Георгіївна