Минають роки. Давно засипані солдатські окопи. Вмита росами, вільно дихає земля. Люди зайняті буденними мирними справами. Там, де колись точилися жорстокі бої, розквітають міста і села.
Але в пам’яті народу ніколи не зітруться 1418 вогняних днів і ночей великої битви з ненависним ворогом фашизмом, подвиги тих, хто кував перемогу над фашизмом на фронті і в тилу, тих, хто ціною свого життя звільнив народи Європи від фашизму.
На початку березня 1944 р. відбулась одна із важливих операцій Великої Вітчизняної війни Проскурівсько-Чернівецька, коли війська 1-го Українського фронту звільнили від румуно-німецької окупації м. Чернівці і Новоселицю.
Згодом Верховна Рада приймає рішення про входження Північної Буковини до складу України, про утворення Чернівецької області, пізніше – Новоселицького району.
Післявоєнна відбудова народного господарства в районі відбувається в складних економічних, політичних, державо-творчих та військових умовах.
В усіх сферах життя відчувалися кроваві сліди війни.
Серед багаточисленних проблем освіта молодого покоління посідала провідне місце. Новоствореному органу освіти було доручено здійснити заходи з підготовки і відкриття школи першого вересня.
Першого вересня 1944 року школа відкрита. Слід відзначити, керівництво району приймає далекоглядне рішення – школі визначено статус – Новоселицька середня школа №1 з українською мовою навчання.
Створено реальні умови, щоб діти українських сіл після закінчення початкової або семирічної школи вступали у відповідні класи Новоселицької СШ №1, здобували середню освіту і продовжували навчання в ВУЗах.
При школі було відкрито пришкільний інтернат на 90 учнів з триразовим безкоштовним харчуванням.
Середню освіту здобували в Новоселицькій СШ №1 діти із десяти українських сіл району. Сотні із них закінчили вищі навчальні заклади, стали спеціалістами різного профілю, залишилися працювати в рідному селі вчителями, лікарями, бухгалтерами, агрономами, ветеринарними працівниками.
Фундаторами школи були вчителі-фронтовики. В 50-60-х роках минулого століття в школі працювало п’ятдесят вчителів. Серед них 12 фронтовиків. Першим директором був Кульчицький П. І., який працював короткий термін і був обраний на роботу в партійних органах.
Другим директором став Брославський З.Б. – талановитий історик, авторитетний керівник, учасник боїв за звільнення Будапешту, важко поранений.
Луцик І. А. – працював вчителем математики до війни, учасник боїв за звільнення Мінська, важко поранений, після війни працював вчителем математики Новоселицької СШ №1.
Ройзман А. Ю. – вчитель слюсарної справи, учасник боїв за звільнення м. Ленінград, важко поранений.
Семенюк А.В. – вчитель музики, композитор, учасник боїв на території Румунії.
Сам факт перебування фронтовиків в школі, на уроках позитивно впливав на навчально-виховну роботу, формування діалектико-матеріалістичного світогляду учнів, любові до рідного краю, свідомої дисципліни, готовності до захисту Батьківщини.
Перший випуск в школі відбувся в 1948 році. Одинадцять учнів одержали атестат зрілості про середню освіту.
Всі закінчили різні учбові заклади.
Школа відкрила облік випускам, який продовжується по сьогоднішній день.
Грудень 1961 року пам’ятна подія. Школа перейшла в новозбудоване двоповерхове типове приміщення на 550 учнівських місць.
Контингент учнів 9-10 класів із року в рік зростав. Педагогічна рада приймає рішення: кожному випускнику разом з атестатом Зрілості дати документ певної робітничої кваліфікації.
В школі вперше в районі було введено виробниче навчання для учнів старших класів: юнаки – автосправа, дівчата – швейна справа.
Відповідно було підготовлено базу для навчання: обладнано кабінети для вивчення автомобілів, військова частина подарувала школі два автомобіля для практичних занять, шефи щорічно виділяли бензин.
Для проведення занять вивчення швейної справи закуплено швейні машинки, обладнано два кабінети. Успішно вирішено кадрові питання.
В 1972 році вперше на випускному вечорі випускникам видано разом з атестатом Зрілості: юнакам – посвідчення «Водій категорії «С»», дівчатам – спеціальне посвідчення «Швея».
Чимало випускників скористалися здобутими професійними знаннями в школі, продовжили навчання в профільних училищах, стали професіоналами швейної справи, модельєрами, керують своїми майстернями. Юнаки продовжили навчання в профільних учбових установах, стали інженерами автопідприємств, водіями, інструкторами автосправи.
За роки існування середню освіту в Новоселицькій СШ№1 отримали тисячі юнаків та дівчат, котрі нині по всьому світу несуть правду і славу Буковинському містечку Новоселиця. Інженери, педагоги, медики, артисти, композитори, художники, аграрії, будівельники і бізнесмени сучасного світового економічного простору.
Серед випускників школи чимало таких, які стали відомими науковцями, кандидатами і докторами наук, заслуженими митцями, лауреатами державних премій.
Історичний процес невблаганний в своєму розвитку. Змінюються епохи, змінюються століття, змінюються покоління. Цими факторами пояснюються зміни державної освітянської політики, які реалізуються через реформу школу, побудову нової української школи.
Школа – це державна, політична, культурна, наукова, виховна структура, вічно молода. Її багатовекторні функції визначальні і відповідальні реалізуються через педагогічно грамотну роботу педагогічного колективу.
Історична практика підтверджує, що суспільство не може успішно розвиватися без школи і її головного фігуранта – вчителя нової Української школи.
Біографія Новоселицької СШ №1 (гімназії) багатопланова, повчальна. Вона пишеться вчительським і учнівським колективами. Кожен навчальний рік – це сторінка біографії.
В дописі використано декілька реальних фактів, подій із біографії школи.
Директор Новоселицької СШ №1 (1968-1998 рр.) Д. Бідюк
04.04.2020 р.