Я пишаюсь своїм батьком, Бучинським Олександром Васильовичем, адже для мене він – Герой!
З 17 травня 2015 року по 25 квітня 2016 року він брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Тримаючи в руках його медалі, серед яких державна нагорода України – відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», я розумію якою дорогою ціною вона здобута… Наслідком війни стала контузія, отримана влітку 2015 року…
Зазвичай, мій тато не любить згадувати про війну. Його розповіді про військовий конфлікт досить скупі. Я знаю, що йому є що повідати, та пережиті події, змушують битися його серце прискорено… Батько пригадує, що після приїзду на Схід України більшість населення було проросійсько налаштоване та вважало, що українська армія прийшла їх вбивати. Згодом жителі Луганщини та Донеччини думку змінили і зрозуміли, хто їх насправді грабує і вбиває. Найманці не шкодують ані жінок, ані дітей… В українській армії донбасівці побачили рятівників і захисників.
За час служби у війську, мій тато здобув звання старшина. Був кулеметником, а потім командиром відділення та бойової машини піхоти. Воював на 29 блокпосту: Кримське, Попасна, Золоте… Назви цих населених пунктів ми чуємо чи не щодня з екранів своїх телевізорів… Саме там розгорталися найзапекліші військові дії. В той час, коли я спокійно навчався у школі, мій татусь щодня наражався на смертельну небезпеку, захищаючи на Сході наш мир і спокій… Тримаючи зброю в руках, разом з побратимами, які стали найвідданішими друзями на все життя, він думав про майбутнє нашої держави і наше зокрема. Сьогодні мій тато разом зі мною, моєю мамою і меншим братиком. Я щасливий, що мій тато поруч!
Я пишаюся своєю родиною, адже мій дідусь, Шумейко Іван Трохимович, присвятив своє життя розвитку спорту на теренах Новоселиччини і в цьому році відзначатиме 50-річчя тренерської діяльності з волейболу, моя бабуся, Шумейко Валентина Дмитрівна, ось уже 40 років працює викладачем в Новоселицькому медичному коледжі, а моя мама, Бучинська Наталія Іванівна, також здобула медичну освіту.
За час, поки мій тато був в АТО, я подорослішав і зрозумів, що незалежна Батьківщина для мене понад усе. Мрію, щоб в Україні запанував мир, і всі хлопці живими повернулися додому. Слава Україні!
Учень 9-Б класу Новоселицької гімназії Бучинський Максим