Я пишаюсь своїм батьком. У 1976 році у мальовничому селі на Закарпатті, поблизу озера Синевир, народився маленький, невгамовний хлопчик. З самого дитинства він мріяв бути військовим. Пройшло не багато років, і мрія мого батька здійснилася. У вісімнадцять років татуся призвали на строкову службу. І знову доля закинула його до гірського села, але уже в Карпатах. Нелегкою видалась служба у горах, але ці обставини не змінили думку татка служити надалі. Там, між карпатських гір, тато зустрів гуцулку Ксеню, яка в майбутньому стала йому дружиною та нашою мамою.
Після завершення строкової служби батько продовжив службу в прикордонних військах. Служба міняла їхній ритм життя з одного місця служби до іншого. Прикордонна служба важка, небезпечна, вимагає дисципліни й витримки, але водночас це почесний обов’язок, який дозволяє нам мирно працювати, мріяти, будувати майбутнє, нелегка служба вдень і вночі, у спеку та холод є яскравим прикладом для підростаючих поколінь.
За повелінням долі, наша мама та старший брат стали прикордонниками і нині сумлінно і самовіддано виконують почесний конституційний обов’язок щодо забезпечення недоторканності кордонів нашої Вітчизни.
Але у нашу країну прийшов агресор, і першими, хто зустріли ворога і дали відсіч військовій агресії проти України, – були прикордонники. Батько також не залишився осторонь, пішов захищати кордони на сході України.
Вийшов закон, якщо троє дітей, то може не йти в АТО. Але він сказав, що я не буду боягузом, якщо я не піду, тоді хто? Дякувати Богові, татко повернувся додому і продовжує службу вже поруч біля нас.
Наш старший братик захищає кордон на півдні України. Йому, як і батькові, подобається життя прикордонника і його майбутня дружина також прикордонник. Можливо, пройде час і ми з меншим братом також будем прикордонниками.
Тому я впевнений, що моя родина Калиничів унікальна, і я пишаюся нею.
Бажаю Вам і Вашим сім’ям міцного здоров’я, щастя, життєвих гараздів, родинного миру і спокою. Нехай любов до Батьківщини й людська шана надихають Вас на нові звершення у благородній справі вірного служіння рідному народу.
Учень 8-А класу Новоселицької гімназії
Калинич Павло