Це наша прабабуся Марія, яка пізнала цю жахливу подію в 4-річному віці. Хоч  була дуже  маленькою, в пам’яті збереглося постійне відчуття голоду. Ні смаку хліба, ні смаку молока чи каші  у її дитячій пам’яті не залишилося. Пам’ятає тільки свої сльози, сльози матері, брата й сестри…Більше інформації про ту страшну подію дізналася вже  старшою  із розповідей матері та родичів. Однак, говорили про це дуже скупо й боязко.

І по сьогодні бабуся застерігає: жодна крихта хліба не повинна впасти на землю. І каже, що немає нічого страшного в житті людини, ніж голод.

Інформацію підготувала учениця 9 -Б класу Новоселицького ліцею № 1  Русой Еріка