Панасюк Анастасія Павлівна, народилася 08 листопада 1911 року (прабабуся), розповідала своїм дітям про важкі пережиті часи, моєму дідусю та його сестрі.

Цими спогадами поділилася сестра мого дідуся, яка є у житті.

Пережито страшний біль, і сум, в ті часи більшість людей і так перебували на межі голодування. Влада забирала останні крупи, речі, худобу, крім того, засуха та неврожай сприяли. Забирали кожну крупинку, а якщо знаходили те, що люди ховали, людей били. Для того, щоб вижити, люди їли все, що було їстівне і неїстівне, збирали гнилу бараболю, гризли сирі буряки, рвали зелені яблука, млинці пекли з липи, збирали гриби та варили з різними бур’янами.

Люди тікали в пошуках їжі, багато хто не повертався, мабуть вмирали з голоду й все. Багато померло від голоду, скільки їх було ніхто не знає. Всіх мерців скидали в одну яму, без труни.

Пам`ятаймо, і сподіваємось що таке лихо не повториться ніколи!

Інформацію підготувала

учениця Новоселицького ліцею №1

Панасюк Дарина