Це наша прабабуся Марія, яка пізнала цю жахливу подію в 4-річному віці. Хоч була дуже маленькою, в пам’яті збереглося постійне відчуття голоду. Ні смаку хліба, ні смаку молока чи каші у її дитячій пам’яті не залишилося. Пам’ятає тільки свої сльози, сльози матері, брата й сестри…Більше інформації про ту страшну подію дізналася вже старшою із розповідей матері та родичів. Однак, говорили про це дуже скупо й боязко.
І по сьогодні бабуся застерігає: жодна крихта хліба не повинна впасти на землю. І каже, що немає нічого страшного в житті людини, ніж голод.
Інформацію підготувала учениця 9 -Б класу Новоселицького ліцею № 1 Русой Еріка
🔵ЗАПРОШУЄМО ОЗНАЙОМИТИСЯ🟠:
Толерантність — це не лише слово, а щоденні вчинки, які змінюють світ на краще
3 Грудня, 2025Квіти пам’яті: герої, що живуть у серці України
3 Грудня, 2025Круглий стіл «Запобігання булінгу в інклюзивній школі: алгоритми і методи соціально -психологічної ...
3 Грудня, 2025Інформаційна година «Протидія торгівлі людьми»
3 Грудня, 20256 грудня – Вшанування пам'яті студенток розстріляних у Монреалі
3 Грудня, 2025Переглядів: 0