Я пишаюся своїм батьком – Михайлом Михайловичем Мироняком, який народився у с. Кадубівці Заставнівського р-ну Чернівецької обл. 13.09.1972 р.
Закінчивши місцеву школу, продовжив навчання у Чернівецькому технікумі. Оженившись, тато переїхав у с. Маршинці.
Батько дуже любив свою професію і часто казав, що будувати – це благородно; а ще тато обожнює саджати дерева, кущі, квіти.
Але ще в юності він мріяв стати військовим сапером, і тому з 2016 р. пішов у десантно – штурмові – війська ЗСУ, де в інженерно-саперному взводі воював на Сході України. Був удостоєний численних грамот, нагород «За відвагу», «За жертовність і любов до України»
А з початку повномасштабної війни тато знову на передовій. Уже 04.08.2022 р. від Президента України Володимира Зеленського був нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня, 12.11.2022 р із рук Головнокомандувача В.Ф. Залужного отримав Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест».
Зараз тато продовжує захищати Україну, проганяти ворога з нашої землі. І ми з мамою та сестрою переконані, що вже незабаром він, звільнивши Україну від ненависного рашизму, і далі буде збагачувати та прикрашати рідну землю рідкісними саджанцями, кущами, різноманітними квітами та будуватиме ще щось красиве і цікаве для людей.