19 квітня 2020 року православні християни святкують Великдень. Це світле свято в пам’ять про диво воскресіння Сина Божого відзначається християнами всього світу протягом багатьох століть. Для українців Великдень — основне річне свято. Його традиції передаються з покоління в покоління, і багато з них виконуються і в наш час.
Творча група учнів 7-Б класу «Народні умільці», працюючи над проектом «Буковина – перлина України» з естетичного виховання в рамках загальношкільного проекту «Крок до зірок», підготувала матеріали про великодні атрибути цього свята та відомих народних майстрів рідної Буковини. Завданням нашої групи було дізнатися про наших буковинських майстрів, які своєю творчою працею та умінням продовжують традиції наших предків.
Основним атрибутом Великодня – є Великодній кошик. У давнину кошик до Великодня плели з вербових гілочок чи лози і попередньо освячували. Кошик слугував не тільки для складання туди крашанок і пасок, але й був оберегом, який захищав людину від злих духів. Сьогодні плетений кошик можна з легкістю купити будь-де, але набагато ціннішим він буде, якщо ви зробите його своїми руками. Раніше майстри, які плели кошики, збирали гілочки ще влітку, складали їх в освячену воду, де вони зберігалися аж до Хрещення. Безпосередньо перед святом гілочки витягували, висушували і перебирали, проговорюючи молитву зі зверненням до Бога. Плести кошики майстри починали відразу після Хрещення, під час цього процесу не можна було сваритися, допускати погані думки і, навіть, співати пісні.
Одним з найвідоміших майстрів лозоплетіння був художник, етнограф, колекціонер, різьбяр, писанкар, мистецтвознавець, краєзнавець, фольклорист, письменник – Снігур Іван Назарович. Заслужений майстер народної творчості України. В 2013 році присвоєно звання: “Почесний громадянин Чернівців”. Твори знаходяться у музеях та приватних колекціях України. За своє творче життя підготував більше 80 майстрів, котрі продовжують його справу.
Незмінним атрибутом також вважається Великодній рушник. Ним прикривають кошик зі стравами, які несуть освячувати у церкву. Особливо красиві рушники, вишити вручну. А найгарніші – вишиті своїми руками. На великодньому рушнику традиційно зображують символи свята: паски, крашанки, гілочки верби, ангеликів, хрести і церкви, написи «Христос воскрес!» та «Воістину воскрес!». Часто вишивають також перші квіти як символ приходу весни. Щодо кольорів, то вони повинні бути радісними, яскравими. Можна використовувати блакитний, жовтий, зелений та інші приємні відтінки. Отже, правильне поєднання кольорів у рушниках мало неабияке значення для наших предків. Саме таким чином вони намагалися відобразити свої почуття та передати певний код нації.
Слід зазначити , що такі народні умільці рідного краю – Ткачук Валерія, Покиданець Михайло, Березовська Наталія, Канюк Лариса, Кривобок Ганна, Манчуленко Марія та багато інших і до нині продовжують дивувати нас своїми вишитими рушниками.
Неможливо уявити український Великдень без писанок, неповторні орнаменти та розмаїття кольорів яких зачаровують око. Практично в усіх народів світу яйце шанувалося здавна і стало символом життя та народження, оскільки в ньому закладено життя як таке. Традиційні буковинські і гуцульські писанки відзначаються яскравим різнокольоровим орнаментом геометричного та флористичного характеру. Таке розмаїття кольорів характерно також для карукованих писанок, які вражають яскравістю барв, хоча орнаментика ще не є такою складною, а отже, набагато давніша. Фарби для писанки застосовуються лише з природних барвників, тобто здебільшого з рослин. Збирали їх заздалегідь і перед Великоднем мали завжди напоготові. Зелену фарбу отримували з пролісків, насіння соняшника, зелені жита, осикових сережок та вербових котиків, барвінкового листя; червону – з цибулиння та звіробою, рідше частіше купували фарби рослинного походження з червоного або сандалового дерева; блакитну – з синьої мальви, пролісків, сон-трави, тополі; жовту – з гілочок чи кори дикої яблуні або дріку красильного, молочаю, квітів бузини, ромашки; коричневу -з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана. Як каже старе повір’я, „Старі люди говорять: як в народі перестануть писати писанки, тоді й кінець світу настане”. Отже, світ був, є, і вічно буде!
З гідністю продовжують справу й наші буковинські майстри-писанкарі: Євдокія Візнюк, Наталія Руда, Марія Граб, Лариса Канюк, Михайло Дудка, Марія Манчуленко, Василина Сумаряк, Василь Беженар та інші. Спробуйте і ви також зробити шедевр до Великодня своїми руками.
На завершення хочемо сказати, що наша Буковина багата народними умільцями, які прославляють наш край не тільки в Україні, а й за її межами. Бажаємо всім щасливого та здорового Великодня!!!
Творча група учнів 7-Б класу,
Дідух-Бойчук Т.Г.- класний керівник ,
Луник В.Д.- шкільний бібліотекар