До дня пам’яті видатного Педагога Школа під Голубим Небом

Жив на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він був середнього зросту, худорлявий, каштанове волосся відкривало високе чоло. Але головними на його обличчі були очі — карі, променисті, то лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі. Усе своє життя з 17 років Василь Олександрович працював у школі. Учитель за покликанням душі, він учив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, дідусевими й бабусиними, братовими й товаришевими, зайчика і синички, верби і тополі, місяця й вітру, всієї нашої землі. Для цього Учитель сам писав казки й розповідав дітям, їхнім батькам, учителям. Він написав багато, більше 1500 казок, оповідань, притч, замальовок з життя дітей. У них Учитель розкрив широкий, різноманітний, різнобарвний світ, що оточує кожну дитину, охоплює все наше життя. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю. Учитель не лише сам писав казки і розповідав їх дітям, часто серед природи, у зеленому класі, який він називав Школою під Голубим Небом або Школою Радості, а й учив дітей самих складати казки, пробуджував у них думку і слово. “Казка, — любив повторювати він, — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови.”

От зараз і ви, маленькі читачі, доторкнетесь до думки і слова Василя Олександровича, до його веселкового казкового світу, який він так хотів перенести у ваші душі і серця.

Хочеться, щоб він пробудив у вас бажання зробити щось хороше, приємне всім, кого ви любите, знаєте, а також незнайомим і всім-всім-всім.

Для вас, учні 1-4 класів, пропонуємо збірку оповідань та казок Василя Сухомлинського “Казки Школи під Голубим Небом”. До цієї добірки оповідань та казок Василя Сухомлинського увійшли такі його твори:

 

 

А вона усміхається
А серце тобі нічого не наказало?
А хто ж вам казку розповідає, бабусю?
Бабусин борщ
Бабусині руки
Бабуся і Петрик
Бабуся Мотря й Андрійко
Безрідний дятел
Біла пір’їнка
Білі полотна
Блакитні журавлі
Бо за морем — чужина
Бо я — Людина
Борщ із свіжою скибкою хліба
Важко бути Людиною…
Велика склянка
Велике відро
Велике й мале
Верба над ставком
Висока гора до неба
Від верби до тополі, від тополі до верби
Відломлена гілка
Віл і Садівник
Він зненавидів красу
Вогнегривий коник
Вогник у вікні
Вороненя і соловей
Вранці на пасіці
Гаряча квітка
Горбатенька дівчинка
Гроза у лісі
Дві сторінки книги
Деркач і кріт
Дивний мисливець
Дівчинка і Ромашка
Дівчинка і Синичка
Дід осінник
Дідусь і Андрійко
Дідусь і смерть
Для цього треба бути Людиною
До діда Федора по лопату
Добре слово
Добре, що сонечко сяє
Дуб на дорозі
Дуб під вікном
Дуб-пастух
Є ще одне найніжніше деревце…
Життя
Жменя пшениці
Звичайна людина
Зелена коса, червона комора
Зелені рукавички
Зламана яблунька
Знайшов винного

 

Вчитель початкових класів                                Алтухова І.І.

Шкільний бібліотекар                                          Лунік В.Д.