А українська вишиванка — диво,
У ній народу код, його душі.
І кожному в ній зручно і красиво,
Вдягнути ж вишиванку поспіши.
І гордо йди у ній по цілім світі,
Та мовою своєю розмовляй!
І хай сміється сонечко в зеніті —
Ти рідного свого не забувай!
На виховній справі учні 5-Б класу досліджували вишиванку – оберіг, яскравий символ долі українського народу. Сорочку не позичали, не продавали, не одягали чужої, аби не “перетягнути” на себе чужої біди, хворіб і не віддати свого здоров’я разом із своєю сорочкою. Сорочки вишивали на комірці, рукаві, по низу – щоб до людини не мало доступу все лихе і недобре. Вишивка ніби нейтралізувала “недобрий” погляд чи “зле” око. Тому й була оберегом людини чи оселі. Діти багато нового дізналися про вишиванку та усвідомили, що носити вишиванку це не тільки патріотично, але й модно. Усе більше людей прагнуть мати в своєму гардеробі вишиванки та інші елементи давнього одягу, адже це спадок роду, спадок кожної окремо взятої родини, що має особисте відчуття «національної ідентичності». Вишиванка – це духовний зв’язок поколінь і носій вікових традицій.
Нонна Бальон, класний керівник