Всеукраїнська акція «Запали Свічку пам’яті»

У суботу, 27 листопада, вся Україна й увесь світ вшановуватимуть пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932-33 років.
Закликаємо всіх новосельчан, тих, хто свідомий свого минулого, 27 листопада о 16.00 год разом з усією Україною запалити свічку пам’яті про жертв Голодомору і поставити на підвіконні своїх помешкань, щоб її було видно з двору.
Довідка
З квітня 1932 по листопад 1933 року, за даними істориків, жертвами голоду в Україні стали (за різними оцінками) від 7 до 10 млн людей, зокрема близько 4 мільйонів дітей.
Парламент України в листопаді 2006 року визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Цю позицію офіційно розділили 12 країн.
Щороку в четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій.
Учнівське самоврядування Новоселицького ліцею №1 (Новоселицька гімназія)

#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВБуковини

Прабабуся – Зятина Катерина Гаврилівна, народилася в 1924 році в с. Стебне, Звенигородського району, Черкаської області в заможній родині, яка була розкулачена. З хати винесли усе майно і навіть розібрали дах. Щоб уникнути зіслання, її батько змушений був тікати. До родини він так і не повернувся, помер від дизентерії. Прабабуся з молодшим братом і мамою жили у підвалі. Їли гнилу картоплю та кукурудзу. Про канібалізм у селі не чула, але були ті, які варили і їли котів та собак. По селу на підводі їздив психічно хворий чоловік, якому у колгоспі давали одеколон, щоб він щодня збирав і вивозив мертвих людей. Змучені голодом, селяни йшли працювати у колгосп. Робота була дуже важка, але там годували. Пізніше, в сім’ї відібрали і будинок, створивши в ньому дитячий садок.

Інформацію підготував учень 10 класу Новоселицького ліцею №1

Томулець Андрій

#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВБуковини

Панасюк Анастасія Павлівна, народилася 08 листопада 1911 року (прабабуся), розповідала своїм дітям про важкі пережиті часи, моєму дідусю та його сестрі.

Цими спогадами поділилася сестра мого дідуся, яка є у житті.

Пережито страшний біль, і сум, в ті часи більшість людей і так перебували на межі голодування. Влада забирала останні крупи, речі, худобу, крім того, засуха та неврожай сприяли. Забирали кожну крупинку, а якщо знаходили те, що люди ховали, людей били. Для того, щоб вижити, люди їли все, що було їстівне і неїстівне, збирали гнилу бараболю, гризли сирі буряки, рвали зелені яблука, млинці пекли з липи, збирали гриби та варили з різними бур’янами.

Люди тікали в пошуках їжі, багато хто не повертався, мабуть вмирали з голоду й все. Багато померло від голоду, скільки їх було ніхто не знає. Всіх мерців скидали в одну яму, без труни.

Пам`ятаймо, і сподіваємось що таке лихо не повториться ніколи! Детальніше “#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВБуковини”

#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВБуковини

Це моя прабабуся. Вона пережила голодомор в 1933 р. Їй на той момент було 19 років. Під час голодомору хто зміг заховати продукти, тим було не так тяжко виживати. Прабабусі брат ходив по селу і міняв одяг на кукурудзу і зерно, вони пекли пиріг з тирси так, як не було що їсти. На щастя вони змогли прожити цей неприємний період їхнього життя.

Підготувала інформацію учениця 8-Б класу Безгура Наталія.

#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВБуковини

Наша прабабуся Гушила Аглая Іванівна , народилась 1932 року, страшні роки голоду, хвороб  і бідності. Зрозуміло що вона не пам’ятає подій тих років , але відчуття страху, мабуть передалося з молоком матері. З розповідей її старших братів та сестер знає як їм доводилось йти пішки на франківщину , щоб принести трошки жому, дорогою збирали все, що їм здавалось їстівним. Жом сушили і перетирали в борошно з якого в подальшому пекли паляниці. Але не завжди з успіхом закінчувались їх подорожі, дорогою все здобуте могли відібрати а їх побити, таким чином тижневі муки закінчувались фіаско. Відчуття страху голоду зберіглося і по нині, бабуся вже багато років прикута до ліжка, ми помітили звичку як вона загортає хліб і ховає його під подушк. Вона нас вчить з шаною ставитись до хліба, цінувати і берегти його…

Інформацію підготували учениці 8-а класу Новоселицького ліцею №1 Латик Дарія та Латик Діна

#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВБуковини

Моя прабабуся Мельник Марія Вікторівна, яка народилась  1930 року . Їй було на той час 3 роки. Зі слів своєї матері вона розповіла  про те, як їм було важко вижити у ті часи, оскільки в сім’ї  було десятеро дітей. Представники влади ходили по домівках і забирали все що бачили. В них була корова, щоб її не забрали, то ховали у погребі, а восени у високій кукурудзі. Влітку їли кропиву з листочками кульбаби. Також готували хліб з перемелених жолудів та пшеничних висівок.

Підготував учень 6-Б класу Новоселицького ліцею № 1 Постолатій Андрій.

#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВБуковини

Моя прабабуся, Гошовська (дівоче прізвище-Торкулець) Марія Іванівна, народилася 1930 року. І хоча їй було всього три роки ,про голодомор 1933 вона пам’ятала все своє життя. Бо таке не забувається…Вона про це розповідала своїм дітям, онукам і правнукам.

У селі люди тоді дуже голодували. Багато родичів померло. Прабабусі закарбувалися у пам’яті заплакані очі матері, важка зажура батька…І як їм, дітям, (а їх було четверо)постійно хотілося їсти. Сім’я вижила завдяки тому, що батько був лісником, і вони проживали в лісі далеко від села. Збирали гриби, ягоди, різні трави, сушили їх.  Свою корову заховали, таємно надоювали молока. І це врятувало їм життя.

На фотографії маленька дівчинка- моя прабабуся, сидить на колінах своєї мами Наталії. Це було через рік після голоду.

Янкова Олександра, учениця 5-А класу        Новоселицького  ліцею N1

#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВБуковини

Я хочу розповісти про свого прадідуся. Звали його Туряк Дмитро Григорович народився він у 1924 році. Під час голодомору йому було 9 років. Він розповідав моєму дідусеві, що тоді їли сухі бадилля, варили те, що давали свиням і все, що можна було з’їсти.

Це були дуже важкі часи, і ми дуже щасливі, що зараз маємо вдосталь їжі.

Підготував учень 7-Б класу Новоселицького ліцею №1 Король Олександр

#ГолодоморДитячимиОчима #вихованняБуковини #НПВ Буковини

 Це наша прабабуся Марія, яка пізнала цю жахливу подію в 4-річному віці. Хоч  була дуже  маленькою, в пам’яті збереглося постійне відчуття голоду. Ні смаку хліба, ні смаку молока чи каші  у її дитячій пам’яті не залишилося. Пам’ятає тільки свої сльози, сльози матері, брата й сестри…Більше інформації про ту страшну подію дізналася вже  старшою  із розповідей матері та родичів. Однак, говорили про це дуже скупо й боязко.

І по сьогодні бабуся застерігає: жодна крихта хліба не повинна впасти на землю. І каже, що немає нічого страшного в житті людини, ніж голод.

Інформацію підготувала учениця 9 -Б класу Новоселицького ліцею № 1  Русой Еріка