Я пишаюся своїм батьком Савенко Віктором, тому що він приклад справжнього чоловіка. Я дуже його люблю. Ви спитаєте мене чому?  Я з легкістю відповім: «Тому що він мій Герой!».

Свою розповідь про тата я хочу почати з самого початку, коли ми з родиною щасливо жили в гарному містечку Донецької області. Мої батьки працювали на шахті, в нас було тихе і мирне життя. Як тільки розпочалася війна, мій тато сказав, що хоче піти захищати свою країну та власну сім’ю. Згадую його слова: «Якщо я це не зроблю, то хто це зробить?». Так усе і почалося ще в 2014 році і триває аж до тепер.

Я дуже люблю тата і постійно сумую за ним, адже ми рідко бачимося із-за військових подій на Україні. Ми з матусею хвилюємося за нього, весь час підтримуємо і віримо в перемогу. Адже для нас він справжній герой і найкращий татусь у всьому світі.

Я відчуваю гордість за нього. Він гідний патріот своєї Батьківщини. Тато уважний, турботливий і люблячий татусь і чоловік. У нас дружня родина і це завдяки мудрості матусі і мужності та терплячості батька. Мої батьки найдорожчі люди на світі. А татусь для мене  Герой з великої літери.

Савенко Єва, учениця 4-Б класу

Новоселицького ліцею №1