Я пишаюся своїм татом, тому що він для мене справжній герой-захисник. Мого тата звати Костянтин Тарасюк, він – учасник бойових дій, які зараз відбуваються на території України. Тато не завжди має змогу мені телефонувати та розповідати свої цікаві та смішні історії, як було колись. Тепер я рідко його чую, від цього мені стає сумно та страшно. Відчуваю мамине хвилювання, коли тато довго не телефонує. Бачу, як бабуся з дідусем ховають засмучені обличчя. Та попри все радію тоді, коли є можливість побачити тата, нехай через відеодзвінок, навіть втомленого, але такого рідного.

Мрію, як і решта дітей, побачити та обійняти рідного героя, знову проводити час разом, рибалити, розповідати смішні історії та просто розмовляти. Але поки що це неможливо, і я це розумію.

Тато – мій ідеальний приклад турботливого батька, вдячного сина і просто хорошої людини. Я сподіваюся, що одного разу стану таким же, як і він. Тоді, я впевнений, що всі мої родичі і сім’я будуть горді та щасливі. Я дуже сподіваюся, що моя сім’я буде пишатися мною також, як і наша родина тепер пишається нашим татом.

Тарасюк Кирило учень 5-А класу Новоселицького ліцею №1