Скільки втрат і болю перетерпів український народ від усякого роду загарбників протягом століть. Багато кому із наших сусідів подобались родючі землі українські; мирні, мудрі, красиві, працелюбні і щирі люди. Але нікому не вдалося привласнити це все навічно собі. Українці завжди прагнули до незалежності, до мирного життя під чистим синім небом та золотим колоссям на полях.

Але були Перша та Друга світові війни, що пройшлися вогнем та смертельним смерчем через Україну, сплюндрувавши наші землі, принісши смерті у кожну родину.

До цього часу ми вважали, що найстрашніше в Україні було в часи і після Другої світової війни, де загинуло дуже багато наших людей, вивезено у Німеччину безліч музейних експонатів, а вся земля двічі  спалена й сплюндрована. Але й у наші дні гинуть українці (від малого до великого), горить земля, знищуються усі комунікації й житлові будинки, це уже війна сучасна, війна росії за привласнення нашої землі та приручення людей.

Українська земля знову наповнилась людською кров’ю, що проросла червоними маками, які стали символом нашої нескореності.

Про це розмірковували на виховній справі, приуроченій трагедії українського народу в роки Другої світової війни, учні 9-Б класу Новоселицького ліцею №1, при цьому створюючи власними руками з бісеру червоні маки, як символи нашої нескореності та болю.

Класний керівник 9-Б класу Бабій Ганна Іванівна