Я пишаюсь своєю мамою, бо вона волонтер Новоселицької міської організації Товариства Червоного Хреста України і звати її Марина.

Ми живемо в непростий час, коли люди здебільшого існують кожен сам по собі. Живучи в такому ритмі, ми, як правило, не помічаємо проблеми і біди інших людей, але є проблеми,  які не в змозі вирішити самостійно. У цей момент і приходять на допомогу люди, покликання яких  – допомагати іншим.

Моя мама – волонтер. Її робота – допомагати людям, які потрапили в складну життєву ситуацію.

Це вона з групою таких же небайдужих людей допомагає стареньким людям, хворим, одиноким та  вимушеним переселенцям із зони бойових дій.

Бути волонтером дуже не просто. Необхідно володіти не тільки вродженою добротою і співчуттям. Потрібно бути чесним і відповідальним, не боятися труднощів і бути готовим будь-якої миті прийти на допомогу, вболівати душею за інших,  творити добрі вчинки, нічого не вимагаючи натомість.

У наш, такий непростий час в організацію до моєї мами щодня приходить велика кількість  людей. Переважно це вимушені переселенці із зони бойових дій, серед них і сім’ї воїнів ЗСУ. Попри велику зайнятість, кожного тут вислухають, допоможуть. І люди живуть з відчуттям, що потрапили у велику родину, в якій за них переживають, не залишають  ні на хвилину.

Моя мама – волонтер, і це звучить гордо!

Учень 3-Б класу Новоселицького ліцею №1 Дригваль Роман