Я пишаюся своїм татом,  тому що для мене – він справжній герой. Він дуже хороша, чуйна і добра людина. Ще з раннього дитинства пам’ятаю його теплі обійми, щиру посмішку і очі, що сповнені ніжності та любові. Нам завжди весело гратися вдвох, ніколи не буває сумно. Декілька років назад саме тато навчив мене кататися на велосипеді. Пам’ятаю, як я тоді хвилювалася і плакала коли нічого не виходило. Але тато мене міцно обійняв, подивився мені в очі і сказав, що в мене обов’язково все вийде, тільки не потрібно опускати руки. Саме так і сталося.

Тато – мій авторитет. З ним можна поговорити про все на світі. Завжди допоможе гарною порадою, розрадить і згладить будь-які труднощі та неприємності. Я люблю з ним проводити час, допомагати йому. В нього є чого повчитися.

Але, на жаль, ми з татом бачимося не часто. Це тому, що мій тато – Захисник. Він став героєм не тільки для мене, а й для всіх нас. Адже вже понад рік він боронить нашу країну, захищаючи її незалежність та чисте небо. Все більше сивини додалося до його скронь, а в очах – невимовний біль. Напевне, то болить душа. Болить за Україну, за родину, за мене. Він разом із сотнями тисяч побратимів бореться за світле майбутнє для нашої країни і робить все, щоб скоріше настала перемога. І я щиро вірю, що найближчим часом так і буде.

Я пишаюся своїм татом! Для мене – він справжній герой!

Топорівська Аліса, учениця 4-А класу Новоселицького ліцею №1